Karim auf der Flucht - Das Bilder-Erzählbuch für heimische Kinder und ihre neuen Freunde von weit her / Карім у бігах - Збірник оповідань із картинками для місцевих дітей та їхніх нових друзів здалеку

Mag. Sigrun Eder hat 2008 bei der edition riedenburg die Buchreihe „SOWAS!“ gegründet. Sie arbeitet am Uniklinikum Salzburg als Klinische Psychologin, Systemische Familientherapeutin sowie Säuglings-, Kinder- und Jugendlichen-Psychotherapeutin des Instituts für Klinische Psychologie der Universitätsklinik für Psychiatrie, Psychotherapie und Psychosomatik der PMU. Tätig ist sie an der UK für Kinder- und Jugendpsychiatrie. sigruneder.com Маг. Зігрун Едер в 2008 році заснувала серію книг «SOWAS!» у видавництві edition riedenburg. Вона працює в Університетській клініці Зальцбурга клінічним психологом, системним сімейним терапевтом та психотерапевтом для немовлят, дітей, підлітків в Інституті клінічної психології Університетської клініки психіатрії, психотерапії та психосоматики Медичного університету Парацельсу. Працює у Великобританії як дитячий та підлітковий психіатр. sigruneder.com

Sonja Katrina Brauner hat süddeutsche und südamerikanische Wurzeln und ist Systemische Familientherapeutin, Supervisorin, Diplom-Sozialpädagogin sowie Kindergartenpädagogin. Sie arbeitet seit 2002 als Psychotherapeutin in freier Praxis und seit 2007 darüber hinaus als auf Kinder und Jugendliche spezialisierte Traumatherapeutin im Betreuungszentrum für Folteropfer und Kriegsüberlebende des Wiener Vereins Hemayat. Соня Катріна Браунер має південнонімецьке та південноамериканське коріння і є системним сімейним терапевтом, супервізором, кваліфікованим соціальним працівником та вихователем дитячого садка. З 2002 року працює психотерапевтом у приватній практиці, а з 2007 року – травматологом, що спеціалізується на дітях та молоді в центрі підтримки жертв тортур і тих, хто пережив війну, Віденської асоціації Hemayat.

Evi Gasser lebt und arbeitet als freischaffende Grafikerin und Illustratorin in Kastelruth. Für verschiedene Verlage hat sie bereits erfolgreich mehrere Kinderbücher illustriert. Sie zeichnet Adventskalender, Glückwunschkarten, Malbüchlein und vieles mehr. www.evigasser.com Еві Гассер живе і працює як незалежний графічний дизайнер та ілюстратор у Кастельрут. Вона вже успішно проілюструвала кілька дитячих книжок для різних видавництв. Вона малює адвент-календарі, вітальні листівки, розмальовки та багато іншого. www.evigasser.com

Hallo du! Ich bin Alexander. Mir gefällt mein Zuhause und meine Familie mag ich auch. Das Schlimmste, was mir bislang passiert ist, waren ein Unfall mit dem Fahrrad und der Tod meiner Oma. In den Ferien hat Mama ihren Kleiderschrank ausgeräumt. Sie hat gemeint, dass die Flüchtlinge dringend Kleidung brauchen, und deshalb viele Sachen zur Kleidersammlung gebracht. Für mich war das alles ganz neu und ich hatte viele Fragen zu den Flüchtlingen. Zum Glück habe ich in der Schule Karim kennengelernt. Er kommt aus Syrien und ist auch auf der Flucht. Von ihm weiß ich, wie andere Kinder im Krieg leben. Nun denke ich oft an Karim und seine Familie. Und daran, wie es ihnen wohl jetzt geht, denn sie wohnen schon wieder an einem anderen Ort. Aber das ist erst das Ende meiner Geschichte. Auf den nächsten Seiten erfährst du, wie es dazu kam. Kennst auch du jemanden wie Karim? Bestimmt kannst du einiges tun, damit sich Kinder von weit her bei uns wohlfühlen. Probiere auch unbedingt die Mit-Mach-Seiten im Anschluss an die Geschichte aus. Denn am schönsten ist es, viel voneinander zu wissen und miteinander befreundet zu sein. Davon handelt dieses Buch. Viel Freude beim Lesen und Entdecken wünscht dir dein Alexander Привіт! Мене звуть Олександр. Мені подобається мій дім, і я люблю свою сім’ю. Найстрашніше, що трапилося зі мною до тепер, це аварія на велосипеді та смерть моєї бабусі. Якось під час канікул мама наводила лад у шафі для одягу. Вона це робила, тому що біженцям терміново був потрібен одяг. Вона принесла багато речей до місця збору одягу. Усе це було для мене новим, і я мав багато запитань щодо біженців. На щастя, я познайомився в школі з Карімом. Він приїхав із Сирії як біженець. Від нього я взнав, як живуть інші діти під час війні. Зараз я часто думаю про Каріма та його родину. І про те, як у них зараз йдуть справи, адже вони вже живуть в іншому місці. Але це лише кінець моєї історії. На наступних сторінках ви дізнаєтеся, як вона розпочалася. Ви також знаєте когось, як Карім? Ви, безсумнівно, можете зробити щось, щоб діти з далеких країн відчували себе у нас, як вдома. Крім того, не забудьте спробувати практичні сторінки «Робимо разом» наприкінці цієї історії. Тому що це дуже добре — знати один про одного і дружити один з одним. Ось про що ця книга. Бажаю вам приємного читання та нових вражень, ваш Олександр

Die Ferien sind fast vorbei und die Schulsachen liegen griffbereit. Morgen geht es wieder los: Mathe und Deutsch hat Alexander bereits mit Papa geübt. Nun hat er es sich in seinem Zimmer gemütlich gemacht und blättert in seinem Lieblingscomic. An der Pinnwand über dem Schreibtisch hängen Fotos vom Familienurlaub in Italien und vom Zeltlager. Im Hintergrund hört Alexander seine Mama im Kleiderschrank kramen. „Mama, was machst du da?“, ruft Alexander neugierig. Mama steckt kurz den Kopf ins Zimmer und sagt: „Ausmisten.“ Канікули вже майже закінчилися, й шкільні речі були напоготові. Завтра почнеться школа: Олександр уже позаймався математикою та німецькою мовою з батьком. Тепер він зручно влаштувався у своїй кімнаті й гортає улюблений комікс. На стіні над письмовим столом висять фотографії із сімейного відпочинку в Італії та з літнього табору. Олександр чує, як його мама нишпорить у шафі. «Мамо, що ти робиш?» — з цікавістю гукає Олександр. Мама заглядає в кімнату й каже: «Перебираю одяг». *** Auf dem Bett von Mama und Papa befindet sich ein riesiger Kleiderberg. Es türmen sich Hosen, Röcke, Shirts, Mützen, Schals, Jacken und Socken. Tiger, die Katze, liegt mittendrin und hält eingerollt ein Nickerchen. Um das Bett herum stapeln sich halb gefüllte Säcke mit Kleidung. Mama hebt jedes Kleidungsstück in die Höhe, beäugt es kritisch und legt es dann entweder zurück in den Kasten oder in einen der Säcke. „Wieso machst du das?“, will Alexander wissen. „Es ist für einen guten Zweck. Alles, wovon ich zu viel habe oder was mir nicht mehr passt, schenke ich den Flüchtlingen“, erklärt Mama fröhlich. На ліжку мами й тата величезна гора одягу. Ціла купа штанів, спідниць, сорочок, шапок, шарфів, піджаків та шкарпеток! Кіт Тигр лежить посеред усього цього, згорнувшись калачиком і дрімає. Наполовину наповнені мішки з одягом складені біля ліжка. Мама бере кожен предмет одягу, критично розглядає його, а потім кладе назад або в коробку, або в один із мішків. «Чому ти це робиш?» — хоче знати Олександр. «Це для доброї справи. Усе, чого в мене забагато, або, що мені вже не потрібно, я віддаю біженцям», – пояснює мама. *** „Was sind Flüchtlinge?“, fragt Alexander. „Das sind Menschen, die ihre Heimat verlassen müssen“, antwortet Mama. „Dabei lassen sie alles zurück: ihr Zuhause, ihr vertrautes Leben, Familie und Freunde.“ „Und wieso tun sie das?“, möchte Alexander wissen. „Dafür gibt es verschiedene Gründe. Zum Beispiel Verfolgung oder Krieg“, erklärt Mama. Was Verfolgung ist, weiß Alexander aus dem Piratenspiel. Und auch Krieg gibt es dort. Aber wie es wohl ist, wenn das alles in echt stattfindet und nicht nur im Computerspiel? «Хто такі біженці?» — запитує Олександр. «Це люди, які змушені покинути свої домівки», — відповідає мама. «При цьому вони залишають усе: свій дім, знайоме життя, сім’ю та друзів». «Але чому вони це роблять?» — хоче знати Олександр. «На це є кілька причин. Наприклад, переслідування чи війна», – пояснює мама. Олександр знає, що таке переслідування з гри про піратів. Там також була війна. Але як це, коли все це відбувається в реальному житті, а не тільки в комп’ютерній грі? *** „Wohin gehen die Flüchtlinge?“, will Alexander wissen. „Die Flüchtlinge wollen dorthin, wo sie sicher sind, denn niemand möchte von bösen Leuten verfolgt werden“, erklärt Mama. „Das stimmt“, sagt Alexander und nickt. „Aber ist es in den anderen Ländern wirklich so schlimm?“ „Ja, bestimmt“, antwortet Mama besorgt. „Ich denke, solche furchtbaren Situationen können wir uns hier gar nicht vorstellen.“ „Warum müssen die Menschen alles zurücklassen?“, wundert sich Alexander. „Weil die Flucht keine Fahrt in den Urlaub ist. Jeder nimmt nur das mit, was er selber tragen kann“, sagt Mama. Alexander weiß, dass Papa das Auto bei der Fahrt in den Urlaub immer rappelvoll packt und jeder das dabei hat, was er gerne mitnehmen möchte. Aber alles selber zu tragen? Das könnte sich Alexander nicht vorstellen. «Куди їдуть біженці?» — хоче знати Олександр. «Біженці хочуть їхати туди, де їм безпечно, тому що ніхто не хоче, щоб їх переслідували погані люди», — пояснює мама. — Правильно, — каже Олександр і киває. «Але чи справді так погано в інших країнах?» «Так, безперечно», — стурбовано відповідає мама. «Я не думаю, що ми можемо уявити собі такі жахливі ситуації тут». «Чому люди мають все залишати?» — дивується Олександр. «Тому що втеча — це не відпустка. Кожен бере лише те, що може нести сам», – каже мама. Олександр знає, що тато завжди вантажить машину, коли їде у відпустку, і кожен має з собою те, що хоче взяти. Але нести все самому? Олександр цього не міг уявити.